Вы здесь

Почти Обычное Событие

Главные вкладки

ОО показательных событиях, которые произошли 19 мая в посёлке Кирнасовка, Тульчинского района Винницкой области.

"Это большой посёлок. В свое время (я имею ввиду советское) колхоз-миллионер, в котором были две школы, больница и предприятия: сахарный завод, завод железобетонных конструкций, кирпичный завод и т. д. На сегодняшний день все как везде - это разруха. Предприятия, которые давали работу жителям посёлка постепенно уничтожаются.  Дошла очередь и до сахарного завода. Сменилось 6 хозяев. С приходом каждого нового хозяина ("эффективного собственника") становилось всё хуже и хуже. И вот последний решил поставить точку в истории завода - порезать его на метталолом. Но бывшие работники завода вышли к проходной и не пустили команду рвачей на территорию. понимая, что этим все не закончится организовали круглосуточное дежурство и колокол. И вот была очередная попытка порезать завод. Приехали два микроавтобуса с людьми и восемь автомобилей. Попытались незаметно. Однако посёлок есть посёлок кто-то из жителей заметил эту вереницу машин и ударами колокола поднял людей. Народ сбежался и завязалась драка. Приезжие приехали с собаками и начали травить людей собаками, бить электрошоком и дубинками. Но люди не спасовали - дали ответ, дрались, стали бить машины. В драке погиб мужчина-сердечник, которого ударили электрошоком..."

Из письма Ирине Маленко с Украины

В смысле он не "погиб." Он не попал пьяный под лошадь. Его убили. Кто будет отвечать за убийство? А никто не будет, как обычно. Власти уже заявили - "сам умер". Его током ударили, а он взял, да и умер. Если интересно - бандитов уже освободили, ни одного уголовного дела не заведено. Власти заявили - что это полное право собственника сделать с заводом то, что он считает нужным. За покалеченных людей в том числе тех, кто в реанимации, никто и не думает отвечать. Торжество закона при капитализме. Это не какой-то вам там "беззаконный совок". Привыкайте, вон в церковь сходите. Завод пока отстояли - ценой одной человеческой жизни. Пока, но это ненадолго, завод со временем уничтожат окончательно. Как везде. Без своей, народной власти отстоять его в принципе невозможно.

Почти обычное событие. Сколько подобных было в РФ и на Украине (Молдавии, Казахстане и пр)? Не сосчитать. Необычно здесь то, что "Кирнасовский поселковый совет создал отряды народной самообороны и обратился к Президенту с требованием ввести в поселке чрезвычайное положение." Почему отчаявшиеся люди просят ввести войска - потому что людям прямо сказали - в следующий раз приедут вооруженные бандиты. Милиция, ясное дело опять "не среагирует".

"26 марта состоялась первая попытка захвата завода, в результате чего несколько крестьян попали в больницу, однако ни одного уголовного дела по этому поводу не было возбуждено."

На "самостийной" Украине, при всей комичности этого псевдогосударства ещё как-то зависят от народа и избирателей, поэтому сделали какие-то вялые телодвижения. Всё-таки выборы, в отличии от РФ, там что-то значат и власти стараются не идти на совсем уж наглый беспредел. В эрэфии на такие разборки с народом давно выезжает ОМОН или ЧОП, а на Украине ещё как-то стесняются - нанимают бандитов.

Это не рейдеры - это "эффективные собственники", то бишь хозяева. А что вы хотели - это собственник. В смысле "эффективный."  Капитализм - он вот такой. Было выгодно капиталистам даже такие образцово-капиталистических стран как Германия, Канада и США порезать и вывести заводы в Юго-Восточную Азию - вывели, а работников вышвырнули на улицу. Вялые протесты были без проблем подавлены полицией.

Надо же - при СССР его продукция была нарасхват, отгружаясь с колес, а при "эффективных собственниках" - на тебе, банкрот. Оказывается, что производительность труда т его эффективность при капитализме намного ниже, чем при общенародной собственности. Именно это и показывает "эксперимент". Раньше денег хватало на все - сильнейшую в мире армию, лучшие в мире школы, всеобщую хорошую медицину, космос, блестящую науку, культуру (даже в захолустном колхозе был ДомКультуры), бесплатные спортивные секции и даже на содержание голоштанных "друзей" по всему миру, а сейчас, при "эффективных собственниках" нет денег ни на что. Как же так?! Быть может это славяне такие никчемные? Нет, если посмотреть на прибалтов, например, на сахарную промышленность Латвии, которой она гордилась в советкие времена, то окажается что она уничтожена полностью. Получается, что капитализм как общественное система в разы менее эффективна, чем советский социализм. Чистый эксперимент был проведен и ответ не очевиден разве что идиоту.

Власти открыто признают - "людей с акциями обдурили"... Людей обдрурили со страной, а уже в результате этого со всем остальным: с общенародной собственностью, образованием, медициной, армией и всем прочем, а самое главное - с будущем, которого у них теперь нет.

Это когда "приватизировали" советскую общенародную собственности провели операцию "отнять и поделить" - людям выдали акции предприятий, чтобы замаскировать беспримерную аферу в истории. Как-то так лихо получилось, что акции, которые раздали людям - оказались фуфлом, наличие которой у маленького человека ни на что не влияет. Он не "партнер", он - лох, говорите продать или уничтожить завод без согласия работников нельзя? Ну-ну. Схем при капитализме обобрать маленьгоко человека - множество. Разграбление, то есть "приватизация" промышленности шла обычно на обломках СССР по простой и беспроигрышной схеме - 25 (30 или сколько ещё) - дирекции, остальное работникам, акционером может быть только работник предприятия - именно эта модель была насаждена "реформаторами" и активно проталкивалась американскими "советниками" - они знали, что делали. Затем дирекция доводила предприятие до ручки, потому что была кровно в этом заинтересована - она таким образом не боролась за прибыль, а получала всю собственность, поэтому под предлогом катастрофической ситуации она начинала массовые увольнения, теперь следите за руками - акции уволенных переходили дирекции. После того как дирекция получала контрольный пакет, она меняла устав предприятия и успешно его продавала, покупая недвижимость на Канарах. Жизнь удалась. Занавес. Но часто даже формальные приличия не соблюдались, грабители действовали с жадностью гиен, стремясь урвать прямо сейчас, любой ценой, не соблюдая даже свои законы. Так гигантской аферой были "залоговые аукционы" да и вообще вся "приватизация".

"Крестьяне также обратились в Генеральную прокуратуру с просьбой расследовать законность завладения акциями общества и законность приобретения корпоративных прав ОАО «Кирсановский сахарный завод», а также в Верховную Раду – с требованием создать соответствующую следственную комиссию."

Ну-ну, если создавать комиссии и проверять законность, то внезапно окажется, что ВСЯ общенародная собственность украдена даже по ублюдочным постперестроечным законам - что на "уркаине", что в "эрэфии". И верхушка это отлично знает - она это и обеспечивала. Поэтому требование рассмотрения закона "приватизации" - это требование смещения власти и суда над ней.

Для размышления:

"Кирнасовка - посёлок городского типа в Тульчинском районе Винницкой области УССР. Железнодорожная станция на линии Вапнярка — Зятковцы. Сахарный комбинат, завод железобетонных изделий. Краеведческий музей." - так флегматично было написано в БСЭ. Про школы и больницу даже не писали - при Советской власти это подразумевалось, иначе просто не могло быть. Сейчас это больно читать.

Понятно, какая власть народная, а какая наоборот? Народная - строила школы и больницы, а антинародная их уничтожает. Народная - давала народу образование, стараясь поднять его до максимального уровня, пыталась научить всех научному мышлению и анализу, а антинародная - строит церкви и насаждает тупость и мракобесие. Народная - равный закон для всех, а антинародная - человек-никто. Народная власть - снимала человечные киношедевры, воспитывающие людей, антинародная - блевотину, воспитывающие скотов. При народной власти хорошо жить порядочным людям, а при антинародной - всякой мрази. И так далее.

Тут бессмысленно менять собственников, а менять власть и социальный строй. Выход может быть только один - свержение преступной власти и приход народной, такой как Советская. Ну а она сделает что необходимо - конфискует собственность у воров и грабителей и накажет их, сурово накажет предателей, да-да именно "репрессирует", без этого не получится. Ну и самое главное - построит ясные планы на будущее и организует народ на труд, а тех, кто будет "иметь другое мнение" - загонит под плинтус. При ней будут хорошо житься людям, а не мрази.

"Кирнасовский поселковый совет создал отряды народной самообороны ." Народные отряды самообороны надо создавать в стране и чрезвычайное положение вводить во всей стране - как "уркаине" так и эрэфии.  Если хочется жить и чтобы жили твои дети и внуки, конечно.

Ниже статья на украинском, но все понятно.


Ще не так давно в Україні було 192 цукрових заводи. Свого часу ми були світовим лідером з виробництва цукру, та сьогодні імпортуємо цукор навіть із Білорусі, яка ніколи не виготовляла й для себе достатньо цукру. На сьогодні заводів залишилося трохи більше сотні, звісно, не всі з них працюють…

 

Занепад цукрового виробництва в Україні голова правління національної асоціації «Укрцукор» Микола Ярчук пов’язує з тим, що в галузь прийшли абсолютно некомпетентні люди:

– У цукрово-буряковому виробництві все було пущено на самоплив. Прийшли люди, які абсолютно далекі від цукру. Держава не втручалася в процеси приватизації цукрових заводів, реорганізації галузі, тобто перехідні процеси ринкової економіки, тому в галузь прийшли всі, хто мав гроші чи хто міг взяти це за безцінь. Держава мала б прийняти закон, який би гарантував виробникам ефективність їхньої робити. Держава повинна мати програму, як розвивати цю галузь, передбачити зобов’язання сторін: держави, власника, виробника цукрових буряків, тобто відпрацювати правила гри. Також потрібно вирішувати питання експорту…

Щодо Кирнасівського цукрового заводу, що на Вінниччині, то тут події розвивалися таким чином...

22 березня ТОВ «Сахара», центральний офіс якої знаходиться в Києві, продало двом фірмам - «Уніфінгруп» і товариству «Дукат» - майновий комплекс “Кирнасівський цукровий завод”. За угодою купівлі-продажу, нерухоме майно відійшло товариству «Уніфінгруп», а решта - «Дукату». Жителі села Кирнасівка здогадалися, що нові власники заводу хочуть порізати його на металобрухт…

– З цього одразу людям стало зрозуміло, що завод готується на порізку, – каже голова Вінницької обласної організації всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» Ігор Попенко. – Ці люди вже мають досвід, адже наш завод – не перший у селі, який хочуть пустити на металобрухт.

 

Голова «Трудящих» відзначає унікальність Кирнасівського цукрового, каже, завод оснащений устаткуванням, що може одразу переробляти сирець. Це характеризує його потужність. За словами Попенка, підприємство практично нове, воно було збудоване 1964 року, а обладнання оновлювали останній раз у 90-х роках.

Чому «Сахара» не запустила завод за призначенням?

 

Ми поспілкувалися з Валерієм Кравцем, який до продажу підприємства був його директором. Каже, у «Сахари» не було іншого виходу, ніж як продати цукрозавод на брухт:

– Ми хотіли працювати, але нам держава вже кілька років поспіль “відмовляє в сирці”, цього року теж відмовила. Ми були взяли кредит у банку «Фортуна», його, відповідно, треба погашати, то що ми мали робити?

– Чому вам “відмовили в сирці”?

– А я звідки знаю… Бо хто дав більший хабар, тому й сирець дали. Причому дали його людям, які до цукровиробництва не мають жодного стосунку.

– Кажуть, завод хотіли купити італійці…

– Італійці – такі самі, як і ці – металорізи. Це одесити знайшли двох якихось громадян Італії і приїхали з ними купувати завод. Інших покупців не було, тільки ті, що хочуть порізати його. От і все.

– Усі, хто каже, що нема сирцю, тому не можуть виробляти цукор, – непрофесіонали, – пояснює згадуваний керівник Укрцукру Микола Ярчук. – Не треба шукати заморського продукту, в Україні досить родючі землі, можна вирощувати цукровий буряк у необмеженій кількості. Просто треба налагодити взаємовигідну співпрацю з виробниками буряка!

Голова районної ради Олексій Авраменко розповідає, що влада намагалася вирішити ситуацію, але…

– Ми зустрічалися з представниками власників, які приїжджали до нас, голова обласної ради, я, – сказав він. – Ми говорили про те, що на сьогодні кирнасівці не дадуть можливості вирізати завод. Якщо є інші наміри, щоб цей завод працював, то люди готові допомагати. Ось така була з ними розмова. А потім таке трапилося…

 

 

Кирнасівський завод уже стоїть чотири роки. Пан Авраменко пояснює це тим, що власники ТОВ «Сахара» «не були готові до такої роботи, бо треба було мати свою сировину, а в них її не було, бо не було своєї землі».

Узагалі дивно якось виходить. Уявіть собі, що ви хочете виготовляти цукор, для цього купуєте завод, вкладаючи в нього шалені гроші, водночас не продумуєте, з чого цей цукор виготовлятимете. І важко повірити, що «Сахара», яка хотіла варити цукор, не прикидала, з чого вона його робитиме і як забезпечуватиме себе сировиною.

Ще одна дивна річ: власник «Сахари» і співвласник банку «Фортуна», у якому «Сахара» нібито взяла позику на Кирнасівський цукровий завод і потім заборгувала понад 50 мільйонів, – одна й та сама особа – Котов Юрій Володимирович. Нам у банку підтвердили, що Юрій Котов справді є співвласником «Фортуни», та, на жаль, поспілкуватися з ним не вдалося. Нам пообіцяли, що він перетелефонує, але дзвінка так і не дочекалися.

На заводі досі працюють працівники, які числяться за ТОВ «Сахарою». 26 березня вже представниками ТОВ «Уніфінгруп» і товариства «Дукат» була вчинена спроба завести на завод своїх людей, тобто взяти його силою. Тоді бізнесмени привели близько 25 чоловік. Між ними, охороною заводу та просто жителями села відбулася сутичка, після якої кирнасівці звернулися до міліції (було 47 звернень), адже багато з них дістали тілесні ушкодження, проте кримінальної справи порушено не було.

Як стверджує Ігор Попенко, профспілка «Трудящі» як юридична особа зверталася до обласної прокуратури з цього приводу, проте відповіді досі не отримали.

 

 

Через таку бездіяльність правоохоронних органів, на його думку, трапився «напад» 19 травня, проте цього разу без людських жертв і поранень не обійшлося… Близько 50 молодиків, за словами очевидців, озброєних лопатами, бейсбольними бітами, нунчаками, електрошокерами проникли на територію заводу. Як з’ясується пізніше, 12 чоловік із 33, яких затримали, мають судимість.

– Між нападом 19 травня й минулою сутичкою представник нових власників Ігор Суслін мав кілька зустрічей з колективом підприємства та селянами, – каже голова профспілки. – Погрожував, що привезе озброєних людей, які стрілятимуть по ногах, і все одно завод поріже, якщо йому перешкоджатимуть.

За словами Ігоря Попенка, було також організовано його зустріч з керівництвом «Сахари», яка продала завод.

– Та чомусь мені призначили її в банку «Фортуна»... Я попросив вирішувати проблеми якимсь іншим чином, бо ці погрози до добра не доведуть, бо люди, які нам погрожували, виглядали просто як бандити. Я пропонував спільно пошукати інвестора, адже порізати завод, при цьому побити людей – не вихід. Мені запропонували зустрітися з представниками «Уніфінгруп», проте зустрічі тоді не вийшло… Підозрюю, що в усій цій історії є один «тато» – власник і засновник ТОВ «Сахара» Юрій Котов.

Очевидець нападу на завод, охоронець Дмитро Кирилович розповідає, як відбувалося нічне захоплення 19 травня:

– О 3.25 ночі наші песики притиснулися до нас і почали гавкати, ми вибігли на прохідну, побачили, що на територію цукрового заводу проникло близько 15 чоловік з собаками й 30 без собак. У нас тут дзвони встановлено, тож один із наших охоронців побіг бити в дзвін, я почав телефонувати начальнику охорони, місцевим депутатам, представникам ініціативної групи... Почувши дзвін, люди почали збігатися. Ці молодики позривали замки на двох прохідних, установили свої і заїхали сімома машинами й двома мікроавтобусами та територію заводу. Наші люди теж якось прорвалися сюди, і почалися сутички… Одному 73-річному чоловікові приставили електрошокер до тіла, і він помер (як виявиться потім, від серцевого нападу. – Авт.). Жінка, яка з нами була на прохідній (працює охоронцем), лежить у реанімації… Це все тривало більш як годину, поки ми не витурили їх із заводу… У результаті одна людина загинула, кілька в лікарні, одну жінку щойно прооперували, вона лежить у реанімації – у неї крововилив у черевній порожнині. Є ще й з травмами голови (від удару цеглиною). В одного неповнолітнього теж крововилив у живіт від удару…

 

Нам вдалося зв’язатися з засновником «Уніфінгруп» Павлом Андрєєвим. У нас вийшов дивний діалог, пан Андрєєв вдавав, ніби не розуміє, про що йдеться. Він не заперечив, але й не підтвердив, що це саме його люди у такий дивний спосіб «побували» на заводі.

– Це ваші люди – з фірми «Уніфінгруп» - намагалися провести «операцію» на Кринасівському цукровому заводі? – поцікавилися ми.

– Ви, напевне, жартуєте. Так? «Уніфінгруп» є власником цукрового заводу, а які люди його захоплювали, - то це вже запитання до правоохоронних органів.

– Тобто ви заперечуєте, що ці люди, які сьогодні ввірвалися вночі на цукровий завод, були від «Уніфінгруп»?

– Ви знову не зрозуміли. «Уніфінгруп» є власником заводу, а хто туди вривався, це вже десятий кадр. Що, «Уніфінгруп» на свій завод вривався?! Я щось не пойняв?

У такій манері засновник «Уніфінгруп» спілкувався з нами хвилин десять.

– На вашому заводі сьогодні вбили людину і ви не можете пояснити, що там відбулося?

 

– Нікого там не вбивали, у людини там стався інфаркт. А хто що захоплював, то взагалі нема предмету для розмови. Так, якісь люди – спортсмени – увірвалися сьогодні на завод. Що це за люди, я не знаю.

– Ви вирішили пустити завод на металобрухт?

– Жартуєте, так?

Тут бізнесмен переповів історію про те, що вони знайшли було для заводу інвесторів: італійця та росіянина.

– Я вам розкажу картину, щоб ви розуміли. Людина просто так, без розмов приїхала подивитися завод на новому джипі Ford, а місцеві жителі засунули йому в машину вила. І все, чоловік сказав, що більше туди не поїде.

– Тобто після цього інвестор відпав?

–  Не в цьому справа – відпав чи не відпав. Справа в тому, що ви дещо неправильно ставите запитання. Це приватна власність. Закон України про приватну власність ніхто не відміняв. Я його купив і можу робити з ним усе, що захочу. Я не розумію того, що сьогодні там відбувається. І мені навіть нецікаво.

– Нерухоме майно заводу належить вам, рухоме – підприємству «Дукат». Як ви збираєтеся з «Дукатом» працювати? – запитали ми.

– Ви жартуєте?! Вас що, цікавить наша комерційна діяльність?

– Ви збираєтеся запускати завод, виробляти цукор?

– «Уніфінгруп» не виготовляє цукор!

– Тоді що плануєте робити?

– Я вам на це відповів ще на початку нашої розмови.

Ми не зрозуміли про що мова й попросили повторити, проте своїх планів пан Андрєєв не розкрив.

– На сьогоднішній і вчорашній день усе було зроблено для того, щоб завод міг працювати, але те, що там сьогодні відбувається, мені особисто не зрозуміло, - сказав він.

…Ситуація справді непроста. З одного боку, селяни готові йти будь-що, аби зберегти рідний завод, робочі місця, з другого – власник, справді, управі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Хто винен?

 

 

 

 

Микола Ярчук зазначає, що Кирнасівський завод свого часу був гордістю регіону і досі залишається одним з найкращих в Україні, дарма що простоює.

– При розумному підході цей завод цілком може працювати. І без урахування позиції населення, - вважає він, - нічого не можна робити! Той, хто купував завод, не заплатив за нього ринкову ціну. Завод дістався був власникові практично за безцінь. Але це вже проблема держави, що вона не контролює ці процеси. Держава не повинна втручатися, але повинна сказати: шановні власники, ваше завдання таке-то й таке. Практично всі кирнасівці свого часу були акціонерами цього заводу, шахраї їх просто обдурили… Сьогодні відповідальність лежить на місцевій владі, хай вона вирішує, як розв’язуватиме проблему соціальних гарантій, бо люди сьогодні в розпачі.

Оксана Климончук, УНІАН

 

Текущая Ситуация: 
Возможное Будущее :